Дилема сучасної аддиктології: У наш час пристрасть до інтернету не вважається справжнім захворюванням, а віднесено до станів, що вимагають вивчення.

Сьогодні більшість людей не уявляють своє життя без інтернету. Не можна не визнати велику кількість переваг, які приніс інтернет у життя кожного з нас. Але є в цьому й зворотний бік медалі. На жаль, надлишок хорошого часто призводить до негативних наслідків. У більшості виникає залежність від всесвітньої мережі, яку ВООЗ має намір визнати захворюванням.

Про особливості психічного розладу розповіла психолог, психотерапевт Ганна Пришутова, яка неодноразово стикалася на практиці з такими випадками: «Про інтернет-залежність як психічний розлад говорять з кінця 90-х років 20 століття. Було помічено, що тривале користування інтернетом призводить до стресу та агресивної поведінки.

У наш час пристрасть до інтернету не вважається «справжнім захворюванням», а віднесена до «станів, які потребують вивчення». До людей, які мають цю залежність, відносять від 2 до 10% населення планети. І дані говорять про невтішну тенденцію в майбутньому. Інтернетзалежності більше схильні чоловіки, ніж жінки. Вже зараз виділено деякі прояви, що дозволяють говорити про необхідність звернутися за допомогою до психотерапевта.

Якщо людина проводить у мережі більше 5 годин на добу, і при цьому даний час не присвячений роботі або навчанню. За родом «діяльності в мережі» навіть намагаються класифікувати незалежність. Найчастіше люди грають, знайомляться, займаються кіберсексом або зайняті «перегортанням сторінок».

Люди відчувають виражене занепокоєння, розгубленість, роздратування за неможливості бути «онлайн». І навпаки, справжню радість та полегшення при кожному контакті з мережею (інтернет часто замінює весь решту реального світу).

Через досить недовго відзначається порушення сну, падіння працездатності, погіршення уваги, зниження здатності до аналізу інформації. Ще через якийсь час можуть з’явитись симптоми хронічної втоми з апатією, депресія. Також можуть розвиватися різною мірою прояви соціальної дезадаптації та фобічні симптоми, стають очевидними вольові порушення. Перелік соматичних проявів також вражає. Страждають зір (і із захищеними екранами теж), опорно-рухова система (розвиваються сколіоз, остеохондроз, артрози), серцево-судинна система (порушення ритму серцевих скорочень, дистонія, варикозне розширення вен).

Більше схильні до таких проявів підлітки та молодь. Це з тим, що старшого віку формувалися, досягали психологічної зрілості в «світі без інтернету». А зріла особистість все ж таки складніше змінює свої цінності, провідні потреби і звички.

У підлітків часто не тільки зникають інтереси, не пов’язані з інтернетом, а й відсутня потреба в живому контакті з однолітками, часто дитина взагалі боїться всього нового, тим більше знайомства з новими людьми. Соматичні проблеми також виражені значніше, оскільки ці системи органів не встигли сформуватися на момент появи залежності.

Лікування складне і копітке, як за будь-якої іншої залежності. Практично у всіх системах лікування інезалежності, крім медикаментозної терапії та психотерапії, дотримується суворий режим дня з обов’язковими фізичними навантаженнями та працетерапією. І, звичайно, з повним винятком можливості бути у мережі. І все ж найпотужнішим фактором одужання є усвідомлене прагнення самого пацієнта уникнути залежності. І знову із лікуванням підлітків складніше. У дитини ще не сформовано власні принципи та цінності. У підлітковому періоді особливою цінністю є можливість отримати схвалення однолітків (батьки у період життя відкидаються як авторитети). При цьому з’являється особливо багато страхів і сумнівів у собі та в житті, недостатньо життєвого досвіду (на який можна було б спертися у прийнятті рішень). Підлітки імпульсивні, емоційні та чутливі, схильні до переживання самотності, невпевненості та незадоволеності собою, знедоленості. Це все фактори ризику. Дуже важливо, щоб батьки зберігали максимально можливий рівень довірливості та доброзичливості у відносинах з дітьми, при цьому могли б виявити твердість та взяти на себе відповідальність за певні «дисциплінарно-адміністративні» заходи впливу. Режим дня та певний обов’язковий обсяг справ та занять у житті дитини може бути підтриманий саме завдяки вольовим рішенням батьків. Як правило, це довгий та важкий період у житті сім’ї. І допомога психотерапевта зазвичай однаково важлива і потрібна і дитині, і батькам».

У свою чергу з появою інтернету активно стали розвиватися різні пристосування для використання даного блага цивілізації. Зараз практично кожен має той чи інший гаджет, без використання якого важко обійтися в сучасному світі. Але надмірне захоплення також призводить до згубного звикання. Психологи виявили новий вид психологічної залежності – гаджетаддикція. Варто зазначити, що творці найбільших корпорацій, виробники персональних та планшетних комп’ютерів тощо. не дозволяють своїм дітям довго використовувати свої винаходи. Приміром, Стів Джобс під час інтерв’ю розповів, що його діти практично не застосовують його техніку. Батьки обмежують час, який діти можуть витрачати нові технології. Використання ПК допускається лише на вирішення шкільних завдань. Ці обмеження робляться для того, щоб не виникла небезпека надмірного захоплення Інтернетом.

На сьогодні не менш небезпечне й захоплення соціальними мережами нещодавно буквально півроку тому в Запорізькій області заради селфі загинув 23-річний хлопець. На станції «Вольнянськ» юнак упав між залізничними коліями з пішохідного мосту. За словами очевидців, компанія молодих людей, серед яких був загиблий, фотографувалася на мосту. Заради незвичайних кадрів люди готові ризикувати власним здоров’ям та життям.

Наразі популярна так звана гра «Телефони на стіл». Суть гри полягає в тому, що компанія друзів чи колег за обідом, вечерею тощо. кладе мобільні телефони в центр столу та замовляє їжу. З цього моменту гра розпочато. Мета – у жодному разі не відволікатися на повідомлення та вібрації телефону. Як тільки один із компанії візьме свій телефон і почне переглядати повідомлення або відповідати на дзвінки, він і оплачує спільний обід чи вечерю.

Можливо, варто переоцінити своє ставлення до інтернету та інших благ цивілізації. Необхідно більше уваги приділяти реальним речам, аніж віртуальним, щоб не потрапити в полон всесвітньої мережі та не шукати звідти вихід.

Анастасія Кандибей