Розвиток ігрової залежності починається, як правило, з одного яскравого епізоду гри та несподіваного виграшу . Як показує практика, ігрова залежність має всі характерні для наркологічних захворювань етапи становлення та формування тяжкої хвороби.

До ігрових залежностей відносяться : 

1. патологічний потяг до азартних ігор (гемблінг); 
2. комп’ютерна (гаджет) залежність; 
3. інтернет-залежність.

 Синдром ігрового трансу проявляється поглинанням грою азартом, неможливістю припинити гру, незважаючи на виграш або значний програш. Найчастіше гра триває від 3 до 10-14 годин, фактично доти, доки є кошти (гроші) для участі у грі. Основна мета граючого виграти. Необхідно відзначити, що, перебуваючи в стані ігрового трансу, хворі забувають про всі особистісні та соціальні проблеми, створені хворобливою залежністю. Клініка ігрового трансу має клінічну схожість із запійними формами алкогольної залежності, стану «марафону» при наркотичній адикції.

На пізніших етапах відбувається наростання психосоціальної дезадаптації, яка проявляється фінансовою неспроможністю, кримінальними діями, зниженням професійної продуктивності, конфліктами в сім’ї. Звужується коло інтересів, припиняється зростання особистості, кругозір обмежується іграми і всім, що з ними пов’язано. 

Діагноз ігрова залежність ставиться за наявності наступних ознак, наведених нижче.

• багаторазові епізоди азартних ігор протягом одного року; 
• відновлення гри, незважаючи на відсутність матеріальної вигоди, порушення соціальної та професійної адаптації;
• неможливість контролювати інтенсивний потяг до гри, перервати її вольовим зусиллям;
• пост фіксація думок на азартній грі і всім, що з нею пов’язано. 

ЛІКУВАННЯ ІГРОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ:

• 1 етап – психотерапевтична корекція
• 2 етап – фармакологічна стабілізація
• 3 етап – формування ремісії та запобігання рецидивам